м. Севастополь, Крим
Січень 2022. Відповіді надані російською.
1. Яким було ваше літо 2014 року? Що спонукало вас виїхати чи залишитися?
Літо 2014 року в Криму було буквально нереальним. Рублі? Козацтво? Російські номери на автівках? Чорт би побрав усе це: зараз я розплющу очі й зрозумію, що це просто поганий сон. Але оскільки сон не минав, жити в такій реальності я просто не змогла.
Росіяни масово переїжджали в Крим. Севастополь захопили люди з малих і депресивних містечок Росії в надії на краще життя. Вони його так і не отримали, але це зовсім інша історія.
2. Якою вашою історією або історією ваших близьких ви б хотіли поділитися? Що вразило більш за все?
Я жила в Севастополі з чудовим видом із вікна. Бачила як на долоні Стрілецьку бухту. Вид на море з вікна — це вічне джерело натхнення, але, як виявилося, і страху. Лютий 2014 року. Я бачу, як блокують бухту. Я бачу багато людей у військовій формі без розпізнавальних знаків. Російські військові? Але по телевізору офіційно заявляють: їх там немає. Батько моєї подруги отримав замовлення на друк автомобільних номерів із регіоном 92 (і це до оголошення референдуму), і абсолютно зрозуміло, що все вже вирішено. Брехня, обман як на долоні — ось він, під твоїм вікном… Але ти нічого не можеш зробити.
3. Як 2014 рік змінив ваше життя?
Зі самого початку зрозуміла, що залишатися там неможливо. Я народилася і прожила в Криму 30 років на момент анексії, а в 32 роки остаточно переїхала до Києва. Дуже сумую за своїм домом, за безпечним і мирним Кримом. Мабуть, таким я його вже не побачу.
4. Якщо б у вас була можливість повернутися в 2014 рік, зробили б ви щось по-іншому? Якщо так, то що саме?
Не змінила б нічого. Була боротьба за істину. І вона ще триває. Я завжди висловлювала свою позицію відкрито. Втратила частину друзів, але здобула нові дивовижні знайомства.
5. Як зараз ви почуваєте себе у своєму житті? Про щось жалкуєте?
Дуже сумую за морем за вікном)
6. Чи плануєте ви своє майбутнє? Якщо так, то на який термін?
Завжди любила планувати, але у зв’язку з новою популярною “хворобою” віддаю перевагу бути відкритою до нового тут і зараз.
Січень 2024. Відповіді надані українською.
1. 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Яким був цей день для вас? Що ви відчували? Як далі діяли?
Напевно, кожен українець пам’ятає цей день по міліметрах. Я вже мала справу з росіянами у 2014, та коли більшість українців готувалася до шашликів, я мала покроковий план, як маю діяти, щоб донька була у безпеці. У цей день я повинна була бути вже за кордоном, але батько дитини не погодився, тож ми з донькою залишилися вдома. А план був дуже простий — дістатися Ужгорода. Це єдине місце на самісінькому кордоні з країною НАТО.
4.00 ранок. Донька прокинулася та плаче. Я заспокою, вона швидко засинає. Відкриваю стрічку новин. «Путін підписав указ про СВО» 4.15 — чую потужні вибухи.
Документи, їжа в дорогу, все готове. Батько дитини жив поруч, я постукала в двері: «Збирай речі, почалося».
Десь о 7.00 ми вже виїжджаємо разом. Він за кермом авта, я читаю новини вголос.
Дороги забиті, на АЗС нема пального.
День якось пройшов, були на нервах звісно. Вперше в житті мене нудило від голосу. Коли я чула Зеленського, мене вивертало у прямому сенсі. Я не змогла пробачити умовні шашлики ні 24 лютого, ні зараз. Точніше ні — ТИМ ПАЧЕ зараз. (ред.. – мова йде про звернення Зеленського до українського народу стосовно потенційного військового вторгнення рф в Україну, яке він зробив у січні 2022, закликаючи народ України не панікувати та анонсуючи плани діяльності у 2022 році, такі як навесні всі поїдуть на шашлики, а після будуть святкувати Травневі свята).
А найчудовіше почалося десь у 22.00, коли Google ненав’язливо пропонував нам дорогу через села, щоб об’їхати завантажені траси. Ще декілька авт поїхали перед нами через села. Все було добре, але в якусь мить авта перед нами застрягли. Та, коли треба було зупинититися, мій колишній чоловік натиснув на газ. Стрес, напевно. Ми теж застрягли. А тепер це треба уявити: почалась війна, а ми серед поля з дворічною дитиною застрягли у багнюці. Ніч, холодно. Тойота перед нами виїжджає, а ми тільки глибше закопуємося. Я написала пост у ФБ — це все, на що мені вистачило сил. Та сила дружби та Гуглу не врятувала — за нами в ніч 24 лютого приїхала рятувальна команда. Тричі нас витягували, третій раз був успішний. Була сама не своя, тож не запам’ятала номер рятувального авта. Безмежно вдячна команді рятувальників.
2. Чи були ви змушені виїхати з України (можливо, тимчасово)? Якщо ні, переходьте до наступного запитання.
Якщо так, розкажіть про свій досвід за кордоном: були ви в одній країні весь час, чи переїжджали в декілька країн, чи довелося вчити нову мову, освоювати нову професію тощо? Де ви зараз? Чи плануєте повертатися в Україну, коли військові дії закінчаться?
За ці 2 роки я була в Словаччині, у США в Огайо та у Техасі. Але повернулася в Європу. Відкрила у собі те, що я дуже європейська людина. Не хочу сказати, що життя в Штатах погане. Воно просто геть інше. Своє життя я бачу тільки в Україні. Допомагаю чим можу. Постійно відчуваю провину, що роблю мало. Але роблю максимум від можливостей. Таке коло.
4. Які зміни та трансформації відбулися з вами (якщо відбулися), як з особистістю за ці 2 роки повномасштабного вторгнення?
Дуже багато змін. Після Бучі та Ірпеня, Маріуполя ти вже просто не можеш бути тим, ким був раніше. Це перше. Друге — це життя за кордоном, це досвід, який ти повернеш в Україну. Діти України повернуться вже іншими. У США я стала більш впевненою в собі. Я більш поважаю кордони свої та інших. Моральний стан був різним, в якусь мить мені була потрібна психологічна допомога. Та тільки після курсу я можу сказати, що маю плани на майбутнє. На Оху@нне майбутнє.
5. Якби ви могли повернутися в 2014, чи зробили би щось по-іншому?
У 2014 я б нічого не змінювала. Ходила на мітинги на підтримку євроінтеграції в рідному Севастополі, друкувала листівки, купувала ліки для наших заблокованих частин, багато що робила. Та ще я ніколи не приховувала своїх поглядів.
6. Чи плануєте ви своє майбутнє? Якщо так, то на який термін? Яким бачите майбутнє України?
Як співається у відомій пісні: «Україна – Мати».
Вона вистоїть.
За нами світло — воно переможе темряву.
Я люблю свою країну та роблю й буду робити все заради майбутнього.
Аудіоформат історій буде доступний на Youtube каналі Unveiled Ukraine.